ІСТОРІЯ КРИВОКОЛІНСЬКОЇ ШКОЛИ

У мальовничому куточку Тальнівщини по обидва боки річки Гірський Тікич розкинулося село з дивною назвою Криві Коліна. А назва така тому, що річка робить кілька згинів (поворотів, колін).

/Files/images/3.JPG

З історії села відомо, що воно кілька разів переходило від одного поміщика до другого, тобто продавалося з людьми та землею. У 1832 році село належало генеральші Кисельовій , потім поміщику Мальчевському, тоді князю Любомирському. А в 1877 році князь Любомирський продав село поміщику Клечановському. З 1900 року село належало поміщику Михайлу Григоровичу Писанку, потім поміщику Пославському, а з 1920 року утвердилася радянська влада.До Жовтневої революції у селі була церковно-приходська школа, було 2 учителі і 34 учні. Училися діти заможних селян, а діти бідняків доступу у школу не мали.У 1921 році у селі організовано лікнеп (ліквідація неписьменності для дорослих селян). У 1924 році у селі діяла хата-читальня, завідував нею Гулько Никанор. До 1935 року у селі школа була початкова (1-4 класи), а з 1935 до 1941– семирічна. Стара школа розміщувалася у двох приміщеннях: основне – в цегляному будинку, побудованому поміщиком Клечановським у 1877 році (за селом), а у центрі села – допоміжне, глиняне, крите соломою, у якому було дві класні кімнати , (коридор їх розділяв, посеред якого стояв стовп) і учительська. Одні вхідні двері і 7 вікон, підмурок до 1 м висотою. До революції 1917 року в цьому приміщенні діяла церковно-приходська школа. З 1921 по 1934 – початкова школа. Навчалися в глиняному приміщенні у дві зміни. Вихідний день – неділя. Дітей було до 25 у кожному класі. Парт не було, стояв довгий широкий стіл. Учні сиділи на ослонах. Все нефарбоване. Опалення було пічне, взимку, коли великі морози, в класах сиділи одягнені. В учительській на столі – годинник-„ходіки”, дзвінок великий мідний. Чорнильниці-наливайки носили з дому, перо №86, щоб була гарна каліграфія. Чорнило робили синє з хімічних олівців. Портфелів не було за що батькам купити. Книжки і зошити носили в полотняних торбах ( і там же кусочок хліба чи коржа у платочку). Хлопці носили такі торби через плече, а дівчата свої шкільні речі носили в хустинках. Біля школи – просторе подвір’я для уроків фізкультури. Приміщення горіло два рази через несправність димоходів, ремонтували – і знову вчилися. У п’ятий клас діти ходили в основне приміщення – колишній панський цегляний будинок. Тут і закінчували 7-й клас.

/Files/images/4.JPG

На фото: приміщення панського маєтку, де розміщувалась стара школа,збудоване у 1887-1888 рр.

Перший випуск учнів 7 класу відбувся у 1937 році. Директором школи був Новосад, а класним керівником – Мельник Дмитро Єрофейович. У класі було до 35 учнів. Три учителі сільські: Мельник Дмитро Єрофейович, Юрпольський Кость Степанович, Мельник Олена Степанівна. По направленню: Новосад, Івахов, Юрпольський Іван Андрійович (історик), Шор Юрій Абрамович (математик – м.Тальне), Луняченко Надія Іванівна (філолог). Війна. 1941 рік. Через місяць німці були в селі. Почалась окупація. У школі створений німецький штаб. Знищено шкільне приладдя, бібліотеку. Навчання не було. У червні 1941 року в глиняному будинку старої школи лежали поранені червоноармійці, яких привозили з передової. Люди були не байдужі, допомагали, хто чим міг. Потім бійців вивезли на Схід, бо наближався фронт.У час окупації села навчання не проводилося. Німці залучали дорослих (а це були в основному жінки) та дітей до роботи. Молодь від 16-ти років вивозили на роботу до Німеччини. Приміщення школи перетворилось на місце для зберігання зерна. Навчання у цьому приміщенні відновилося по закінченню війни.У 1949-1950 рр. в одному з класів зробили сцену-підвищення, насипавши землі і перегородивши тином з лози. Ставили п’єсу при гасових лампах „Наталку Полтавку” Івана Котляревського. Першими артистами на сцені були Перерва Храсина Архипівна, Півторак Параска Мефодіївна, Поліщук Віктор Іванович та ін. Клас був переповнений, а життя цікавим!А в 1953 році в цьому приміщенні діяла виборча дільниця по виборах до Верховної Ради. За спиною членів комісії портрет Сталіна у рамці під склом. Раптово впав, а 5 березня Сталін помер. (Оце вам і народні прикмети!).На місці глиняного приміщення старої школи у 1964 році побудований медпункт. Після звільнення села 8 березня 1944 року знову розпочала свою роботу початкова школа (1-4 класи). Було відкрито три перших класи. Учнів було багато. Навчаються і діти-переростки. Зав школою була Левченко Варвара Кіндратівна. Працювало ще 4 учителі: Бедрієнко Марія Григорівна (із с.Криві Коліна), Рушай Марія Петрівна, Фещенко Олександра Іванівна, Мельник Олена Степанівна (із с Криві Коліна). Із квітня 1945 року завідуюча школою була Яворська Ганна Олександрівна. Підручників майже немає, писали на папері з „бумажних” мішків.„Дещо залишилося біля школи з часів панських і запам’яталося, – згадує випускник 7 класу 1941 року Олійник Василь Йонович. – Великий круг із зеленого бузку перед школою, три великі сосни поряд з будинком, (четверту зрізали німці), цегляна доріжка з трояндами за школою до річки. Діти 5-7-х класів, а потім 5-8-х класів училися в дві зміни, бо було три класних кімнати. Невелика учительська, бібліотека. У просторішій кімнаті жив директор школи із сім’єю – Пацюк Олександр Петрович. Опалювали класи брикетом, і вчителям видавали певну норму брикету як комунальні послуги. Парти громіздкі, дерев’яні з відкидними кришками чорного кольору, а боки – коричневі. Чорнило уже могла придбати школа, потім появились авторучки (не кулькові). Портфелі зрідка у кого, у декого – дерев’яні чи фанерні ящички. Було зручно взимку спускатись біля школи з великого горба, як ідеш додому. Гарячого харчування не було, пізніше готували чай.Оцінювання знань було за п’ятибальною системою Контроль з боку дирекції великий, була дисципліна і високі знання. Учителі віддавались роботі, були вимогливими. Учні хотіли вчитись!” З 1944 по 1949 –– школа початкова, було 6 учителів, 6 класів. У 1946 році у школі навчається 176 учнів-кривоколінців. З 1949 школа стає семирічною, у класах до 22 учнів (лише кривоколінців). Директор школи Павленко Сава Олександрович. З 1950 по 1952 рік директором школи працює Пацюк Олександр Петрович (математик). З 1952 -1953 роки очолює школу Літун Григорій Іванович (філолог, укр. мова). У 1952 році був 7-й випуск учнів 7 класу.З 1953 року по 1961 рік директором школи був Царюк Андрій Васильович (історик), уродженець с. Криві Коліна. Зростає матеріальна база школи. Працюють різні предметні гуртки: кролівництва (в школі була невеличка кролеферма – вимагали), фото, математичний, вишивання, спортивний та ін. Біля сосен – невеличкий спортмайданчик з певним знаряддям. Працювали бібліотека, буфет. Гарячого харчування для учнів не було. У 1955 році добудовано дві класні кімнати, майстерню (уроки трудового навчання подавав Линюк Олексій Тихонович) та квартиру для учителів (жив Пироженко Олександр Петрович). Дах школи перекрили шифером. У школу ходили діти з х. Добрянки, а в с. Чеснопіль була своя початкова школа для дітей с. Чеснопіль і х. Новопавлівка. А старші класи цих населених пунктів ходили в Павлівську СШ.До уроків за 20 хвилин проводили фіззарядку. На перервах всі учні перебували на свіжому повітрі. У центрі села побудовано (директор школи Царюк А.В.) приміщення для учнів І-ІІІ класів. Тут працювали учителі: Рибак Марія Яківна, Олійник Василь Йонович, Юрпольський Кость Степанович.Після 1972 року тут діяла вечірня школа для молоді та заочна школа для дорослих. Проводилось навчання, консультації. Учні вечірньої школи Мовчан Олександр Петрович, Олійник Іван Йонович пізніше закінчили вузи, стали учителями.На час розливу річки весною навчання у школі не припинялося. Дітей перевозили човном або батьки на 2-3 тижні влаштовували своїх дітей до родичів, знайомих на лівий берег річки Гірський Тікич. В отаких умовах жили, вчились та трудились учителі та учні. Під час літніх канікул організовували для учнів екскурсії в м. Канів, с. Моринці, м. Корсунь-Шевченківський, в дендропарк „Софіївка” м. Умані тощо. При школі діяли трудові табори. Обробляли пришкільні ділянки, допомагали в деяких роботах у колгоспі. На певні свята виділялись кошти із колгоспу для покупки кондвиробів для учнів. Два рази на тиждень –організовувались дитячі кіносеанси (перегляд стрічок відбувався під керівництвом учителів).З учнями проводились додаткові заняття після уроків, виступали з художньою самодіяльністю на фермі, у тракторній бригаді, на полі. Учителі мали громадські доручення: були агітаторами, лекторами, випускали стінгазети. До навчання в школі дітей готували у дитячих яслах. Після війни дитячі ясла були розташовані в трьох хатах. Завідуючою була Беребко Горпина Петрівна, вона була і вихователькою. 1957р. – З початком весняно-польових робіт у селі Криві Коліна відкриваються колгоспні дитячі ясла на 80 дітей.

1962р. – Дитячий садок „Яблунька” очолює Півторак Параска Мефодіївна. Діти харчуються 4 рази, продукти харчування виділяє колгосп. Персоналу 7 осіб. Жодний працівник не має педагогічної освіти. Дитячий садок працює сезонно. СПОГАДПівторак Параски Мефодіївни (1925 р. н.) пенсіонерки, учасника війни Моя тьотя Беребко Горпина Петрівна працювала після війни завідуючою і вихователем у дитсадку села Кривих Колін, яке розміщувалося у трьох приміщеннях : (де стара школа – тепер медпункт) і в інших хатах. Працював садочок довго, до 1968 року, було до 30 дітей. Робітницями були: Линюк Варка Махтеївна, Гук Варка Олександрівна.Я почала працювати завідуючою при Лисенку Юхиму Олександровичу (голова колгоспу), а потім 12 років при Богданенку Віктору Йосиповичу. Вихователькою була Півторак Надія Михайлівна, а потім Лисенко Ніна Олександрівна. Робота була сезонна – до осені, а потім круглорічна ( ясельна група до осені, а підготовча група – круглорічно). Штат такий: (6 осіб) – кухарка, завідуюча, вихователь, три няньки.

/Files/images/6.jpg

На фото зліва направо: Лисенко Ніна Олександрівна, Півторак Параска Мефодіївна; у нижньому ряду: Фещук Ганна Семенівна, Півторак Катерина Степанівна

Дітей було до 80. Харчування в достатку, свіжі продукти, якісні овочі, фрукти. Виділялись кошти на придбання меблів, іграшок, продуктів. Кожній дитині окремі ліжечка, постіль 2 пари. Чисто, затишно, охайно було. Відпочинок дітей: прогулянки на природу, до тракторного стану, на ферми. По обіді – денний сон. Обігрівали кімнати: груби топила дровами, їсти готували на плитах (теж дрова). Батьки приводили дітей і забирали додому. Працювали у старому приміщенні (збудованому після війни у 1957 році), а тоді поряд збудували двоповерхове, гарне. Воно є і сьогодні , але не працює, частково зруйноване, та і дітей мало для такої будівлі. Навколо будинку посадили яблуні, тополі, висівали квіти. Працівники трудилися на совість. Зарплата була мізерна. Виховательці більше, бо є диплом. 1968р. – У колгоспний дитячий садок приходить працювати вихователь Лисенко Ніна Олександрівна. Дитячий садок переходить з сезонного в круглорічний.

/Files/images/7.jpg

Фото 1973 року. 1974р. – Колгоспний дитячий садок очолює молодший спеціаліст Півторак Зінаїда Іванівна. Працює завідуючою до 1999 року.

/Files/images/8.jpg

1976р. – Колгосп ім. Франка переходить в садівничий радгосп ім. Франка. Дитячий садок стає радгоспним. Березень 1979 року – Розпочато будівництво нового дитячого садка на 90 місць. Здано будівництво до нового року.

/Files/images/9.jpg

В листопаді 1980 року переселились в нове приміщення, організовано 3 групи. Встановлено 6-ти годинний робочий день. У 1985р. дітей стало менше. Організовано дві групи, в одній працюють два вихователі – Демиденко Олена Михайлівна і Пехтерьова Ліда Володимирівна, а в другій – вихователь Лисенко Ніна Олександрівна і завідуюча Півторак Зінаїда Іванівна. З 1995 році із зменшенням дітей у дитячому садку організовано одну мішану групу. Вихователь Лисенко Ніна Олександрівна. У 1999 році вона виходить на заслужений відпочинок. Вихователем стає Демиденко Олена Михайлівна. 1999р. - 2002р. – Завідуючою дитячого садка працює Кецькало Тетяна Володимирівна. Розпадається радгосп. Приміщення дитячого садка руйнується, перебуває в аварійному стані. Організовується тільки старша група в приміщенні школи. СПОГАДзавідуючої дитсадком Лисенко Ніни Олександрівни ( 1949 р. н. ), пенсіонерки Почала працювати у дитсадку у серпні 1968 року. До мене дитсадок був сезонний, а з моїм приходом став працювати круглий рік. Він був у старому приміщенні (де зараз живе батюшка Білик Володимир). 5 років працювала з Півторак Пашею Мефодіївною, яка була завідуючою. Дитсадок працював сезонно тому, що завідуючі не мали педагогічної освіти. Трудилася я разом із : прала білизну – Біловус Зіна Іванівна , няні : Реньгач Ганна Володимирівна, Азовська Антося Федорівна, Костенко Надія Григорівна, повар – Базюк Марія Олександрівна : працювала з рік, а потім – Півторак Катерина Степанівна аж до виходу на пенсію. Головою колгоспу був Богданенко Віктор Йосипович до 1978 чи 1980 року. Після нього працювали Савченко Олексій Артемович, Півторак Володимир Якович, Сирота Сергій Миколайович, Бойченко Іван Іванович і Захарчук Віталій Олександрович. При Захарчуку я пішла на пенсію. Проводжали урочисто в клубі разом з іншими працівниками радгоспу : Царюк Іван Тихонович, Чистан Ганна Іванівна, Горбаренко Надія Юхремівна. Всім подарували по двоє поросят. Років через п’ять у дитсадок прийшла працювати після мене Півторак Зіна Іванівна, маючи педосвіту, і очолила роботу у новому приміщенні на 90 місць на 4 групи. У нас було дітей на три групи . У кожній був вихователь на повну ставку. Оплата підвищилась. Це був найкращий період у нашій роботі. Десь із 1985 року дітей стало менше і зробили 2 групи, а десь із 1995 року дітей ще поменшало, тому працювала одна змішана група. Зменшився штат. Я залишилася одна вихователька, до пенсії залишилося 5 років. Після мене стала Демиденко Олена Михайлівна. У колгоспному дитсадку ( Як почала я працювати) було у старшій групі 22 дітей, на наступний рід 19, і так кожен рік зменшувалось. Я працював вихователем 30 років. В останні роки у старшій групі було 10 – 12 дітей. Зв'язок із школою був постійний. Був контроль із боку школи, відповідна порада. Дітей ми водили у школу на перший дзвінок. Діти вітали випускників. У школу діти йшли у 6 років, і тому підготовчої групи у дитсадку уже не було, лише старша. Вчителі були задоволені нашою підготовкою школярів. За роки своєї роботи я мала кілька грамот, дитсадок відзначали з кращої сторони. На боці нашого дитсадка проводились майже кожен рік методоб’єднання для вихователів інших сіл. За період моєї роботи, слава Богу, не трапилося ні одного нещасного випадку. Програму дошкільного виховання ми виконували добросовісно від « А» до «Я». Всі знання, які повинні були мати діти при вступі до школи, вони мали. 14 занять у тиждень проводилось завжди при любій погоді. Екскурсія теж щотижня. Батьки на нас не скаржилися. Харчування проводилось згідно норм для дітей дитсадка і ясел. Для дітей до трьох років – одна норма, для трьох – шести років норма більша. Продукти були з колгоспу, потім з радгоспу. Уже десь із 2000 року масло і деякі крупи завозились із Тального так як і для школи. Через кілька років, як я пішла на пенсію, дитсадок перестав діяти. Не стало колгоспів, радгоспів і не було кому фінансувати дошкільної установи. Найбільше для роботи, для дитсадка у нашому селі зробив директор радгоспу імені Франка Богданенко Віктор Йосипович, потім став Півторак Володимир Якович – ще трохи слухав нас. Всі інші після цих керівники спокійно дивились, як усе валиться. Все впиралось у кошти, яких завжди не вистачало. Трохи виділяло на садок Черкаське об’єднання, але директор радгоспу Бойченко І. І. витрачав їх, на що хотів; садок їх не бачив, а ми працівники – зарплати. Отак жив і діяв дитсадок у нашому селі. 20.06.2007 У 1959 році школа стає 8-річною. Директор школи Поляков Олексій Дмитрович (історик) з 1961-1963 рр. Майже усі вчителі навчалися заочно у вузах. У школі 14 учителів. Кілька років 1962 і 1963 ми належали до Уманського району, а потім знову – Тальнівський район.Пироженко Олександр Петрович ( філолог , рос. мова ) був директором школи з 1964 по 1969 рр. У 1965 році у школі було 178 учнів, працює школа сільської молоді, де навчалося 25 осіб у 9-11 класах. Учителів у школі 14, з них 4 – з вищою освітою, 4 – мають середню педагогічну, інші навчаються у вузах. З 1969 по 1978 рр. директором школи був Олійник Василь Йонович. На кошти радгоспу ім. Франка збудовано нову середню школу на 320 місць (у центрі села, на місці церкви, зруйнованої у 1935-1936 рр.).

/Files/images/10.jpg

На фото: відкриття нової школи 1 вересня 1972 року. Стоять зліва направо: Мантула О.М. – із райкому, Богданенко В.Й. – директор радгоспу,Манзенко П.Т. – зав райвно, Олійник В.Й. – директор школи.

/Files/images/12.jpg

На фото: святковий настрій в день відкриття нової школи. Зліва – учитель української мови і літератури Півторак Антоніна Прокопівна.

/Files/images/Безымянный.jpg

На фото: починається шкільне життя.

/Files/images/13.jpg

Фото1973 року.

Біля нової школи висаджено берези, ялинки.

/Files/images/14.jpg

Фото 2008 року.

Ось які красуні! А їм лише - 35! У 9-10 класах було до 40 учнів, тому що сюди ходили діти із сіл Павлівка-І, Корсунка, Чеснопіль, Довгеньке, Лоташеве, Піщана, х.Добрянка. Учні вчилися старанно. Свідченням тому є те, що у випускному 10 класі у 1978 році було шість учнів нагороджено „Золотою медаллю” із 38 (Лисенко Михайло, Олійник Анатолій, Лисенко Майя, Святенко Надія, Безніздра Ірина, Жоган Меланія).З 1979 р. по 1982 р. директор школи Гуліка Іван Якович (історик). Багато хто з випускників школи закінчили вузи , стали хорошими спеціалістами : учителі, лікарі, працівники сільського господарства. Урочисто (до розпаду СРСР ) у школі проходили свята червоного календаря. Цього вимагало життя. Діти усіх класів брали активну участь під керівництвом учителів у демонстраціях на Перше Травня та на День Перемоги.

/Files/images/15.jpg

На фото: Першотравнева демонстрація школи.Фото 1960 року.

У 1968 р. під керівництвом класного керівника Олійник Ганни Василівни було встановлено імена 35 бійців, загиблих при звільненні села 8 березня 1944р. Почалася переписка червоних слідопитів із рідними загиблих.

/Files/images/16.jpg

На фото: духовий оркестр села зустрічає колону учнів і вчителів на День Перемоги (фото 09.05.1970)

Приїздили поклонитися праху рідних до братської могили із Московської, Київської та інших областей. Було складено списки померлих односельців на фронтах ВВ війни (1941-1945 рр. – 109 осіб) та померлих у німецькій неволі (таборах – 5 осіб). Їх імена викарбовано на меморіальних плитах.

/Files/images/17.jpg

На фото: Петро Ємельянов із Московської області і червоні слідопити 6 класу Кривоколінської школи (кл. кер. Олійник Ганна Василівна).

Він відвідав могилу батька , Ємельянова Степана Івановича , визволителя села .(фото1969 року)

/Files/images/18.jpg

На фото: вручення сім’ї Ковриги вишитого рушника з хлібом.Зліва направо: Мовчан І.Н, парторг радгоспу, Богданенко В.Й. – директор радгоспу, Олійник В.Й. – директор школи, Пироженко Н.С. – зав бібліотекою. (фото 1977 р.)

У 1990 р. школа 11-річна. Навчання за кабінетною системою. Харчування учнів безкоштовне, бо села належать до зони ІУ категорії постраждалих від Чорнобильської АС. Педагогічний колектив з вищою освітою. Більшість учителів – випускники школи. Вони беруть активну участь в громадському житті села, художній самодіяльності. Влітку і восени разом із учнями допомагають збирати урожай сільськогосподарських культур та саду. Директорами були: з 1982 по 1987 рр. – Щербина Сергій Миколайович (уч. математики ) , з 1987 по 1989 рр. – Гончарук Олександр Миколайович . з 1989 по1998 рр. – Кімлик Неля Іллівна (учитель української мови і літератури.). Завучем школи з 1990 по 1997 рік працює Головецька Наталія Володимирівна (учитель української мови і літератури, жителька м. Тального).З 1998 по 2000 рр. директор Гончаренко Леонід Дмитрович (біолог).З 2000 по 2007 р.р – Поліщук Сергій Олександрович (учитель загально-технічних дисциплін).У 2007-2008 н.р. – директором школи працює Закусило Валентина Вікторівна.З 01.09.2008 року на посаду директора школи призначена Мудра Людмила Миколаївна Завучем школи з 1998 року працює Півторак Тетяна Іванівна.

/Files/images/19.jpg

На фото: заступник директора з навчально-виховної роботи Півторак Тетяна Іванівна проводить засідання методичної ради у шкільному методичному кабінеті.

З 1998 року у школі створено методичний кабінет, у якому згідно «Положення про методичний кабінет середніх закладів освіти» зібрані необхідні матеріали для надання навчально-методичних консультацій, а також для самоосвіти з метою підвищення педагогічної майстерності та удосконалення фахової підготовки. На його базі проводилися всі методичні заходи, спрямовані на розвиток творчого потенціалу педагогів, впровадження досягнень кращого педагогічного досвіду та освітніх технологій. Із сіл Павлівна, Добрянка , Корсунка, Довгеньке, Чеснопіль, Лотошеве і Піщана, діти підвозяться «Шкільним автобусом».

/Files/images/20.jpg

/Files/images/21.jpg

З 1 вересня 2004 року у школі функціонує комп’ютерний клас (5 комп’ютерів).

/Files/images/22.jpg

З 2004-2005 року старша школа (10-11класи) працює за навчальними планами природничого профілю.

У 2006-2008 роках в пристосованому приміщенні при школі працює підготовча група дитячого садка.

/Files/images/23.jpg

На фото: завідуюча дитячим садком – Демиденко Олена Михайлівна, вихователь дитсадка – Коберник Леся Леонідівна

з 1 січня 2009 року створений навчально-виховний комплекс з дошкільним і шкільним підрозділами.

Шкільна бібліотека поповнена додатковою літературою для художньогочитання, довідниками, енциклопедичними виданнями,електронними засобами навчання.

/Files/images/24.jpg

У шкільній бібліотеці у 2008 році налічується 5612 примірників.З них - 3179 шт. - художня література.

/Files/images/25.jpg

/Files/images/26.jpg

/Files/images/27.jpg/Files/images/28.jpg

У 2008 році розпочато добудову школи. На першому поверсі буде розміщений дитячий садок, а на другому – початкова школа, поруч новий актовий зал.

/Files/images/29.jpg

Фото з будівництва 2008 року

/Files/images/30.jpg

Фото 2008 року

/Files/images/31.jpg

Фото 2008 року

„ЗОЛОТИМ ФОНДОМ ШКОЛИ”

є вчителі пенсіонери:

Олійник Василь Йонович і Олійник Ганна Василівна

/Files/images/32.jpg

Фото 2007 року

Олійник Василь Йонович майже півстоліття присвятив школі, навчав і виховував три покоління.

Учительській роботі віддав усе своє здоров’я, працював на совість, зразу в молодших класах, а тоді у 5-10 класах, читав українську мову і літературу.

Закінчив після армії Уманське педучилище у 1956 році, Київський держуніверситет імені Т. Г. Шевченка у 1967 році. Працював учителем української мови та літератури і директором Кривоколінської СШ з 1969-1978 р.р. При ньому будувалася нова школа, стала середньою на 320 місць. Доклав багато зусиль для того, щоб були нормальні умови для праці учителів та навчання учнів. Забезпечив меблями та навчальним приладдям класи.

Олійник Ганна Василівна має 46 років трудового стажу.

Згадує, що „у Кривоколінській школі у старших класах (9-10) було 25, 32, 38 учнів. Сюди ходили діти із сусідніх шкіл ( с.Павлівка І, Піщана, Корсунка). Працювати було цікаво, діти хотіли вчитися, були активними в різних шкільних та позашкільних заходах. Було багато медалістів, у 1978 р. – 6 учнів. Діти вступали у технікуми, вузи, одержували звання лікаря, педагога, агронома, інженера і інші.

Віддавались роботі всі учителі, були патріотами своєї школи, гордились професією учителя. Крім уроків мали різні громадські доручення: агітатори, лектори. Щотижня якийсь клас десь виступав перед людьми: на фермі, у тракторній бригаді. Особливо це було активно до днів червоного календаря: 1 Травня, 9 Травня, 8 Березня, Новий рік і інші. Урочисто проходило свято Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні над німецькими загарбниками. Вшановували полеглих на фронтах Великої Вітчизняної війни: хліб-сіль, живі квіти, гірлянди клали на братську могилу. Це був день радості і скорботи.

Учителі тримали тісний зв’язок з батьками, відвідували їх на дому. Щоденно проводилися додаткові заняття з відстаючими учнями. Додому поверталися після 16-ої години. Домашні справи були на другому плані, головне - школа, діти. Колектив учителів був дружній.

Дирекція школи, заврайвно вимагали, щоб кожний учитель, хто працює у старших класах, мав вищу освіту. Так і сталось: трудилися і заочно навчались.

Змінились умови праці та навчання у новозбудованій школі у центрі села. Зведена за рахунок місцевого радгоспу імені Франка у 1971 році . (Директор радгоспу Богданенко Віктор Йосипович, директор школи Олійник Василь Йонович). Вона стала середньою. Навчання велося за кабінетною системою. Було багато навчальних посібників, наочності.

У школі діяли різні гуртки: художнє шиття, фото, спорту, драматичний, літературні та ін.

Діти забезпечувались гарячим харчуванням .

Вчителі з дітьми допомагали радгоспу: збір кукурудзи, яблук, сапали певні сільськогосподарські культури. Влітку трудилися на току під час жнив, у тракторній бригаді. За це керівництво села відзначало їх преміями”.

Багато корисних справ зробила Ганна Василівна за свої 80 літ: навчила, виховала і дала путівку в життя кільком сотням учнів. Про це свідчать грамоти. Любить вона висівати квіти, привчала до цього дітей. А як пам’ятник сумлінної праці є окраса біля школи – високо в небо піднімають свої вічнозелені ялини та берези. Гарно розрослися за 35років.

/Files/images/33.jpg

Немає у нашому селі жодного, хто не знав би цієї сивочолої жінки, спокійної, щирої, привітної. Життя писало її історію, немов роман, на сторінках років. Чого у ньому не було: радощів, печалей, розставань і зустрічей, гіркоти смутку і хвилин щастя.

З далекого 1951 року щодень 46 років простувала за велінням серця до школи Загоруйко Марія Єлисеївна. Там її з нетерпінням ждало наше майбутнє ­­– діти. Чекали продовження подорожі у таку багату-пребагату Країну Знань, кожна сторінка якої – перлини народної мудрості, надбаної протягом віків. Осягти їх ой нелегко! А Марія Єлисеївна – учитель дуже вимогливий і щирий. З нею легко й цікаво долати круту сходинку за сходинкою, здобуваючи знання, удосконалюючи своє вміння.

Щоденна праця, щоденний творчий пошук, бо найбільше учительське щастя – робити світ кращим. Учителька дотримувалася педагогічного кредо: створювати всі умови для того, щоб чарівні паростки дитячої особистості не зачахли під впливом буденності шкільного життя.

/Files/images/34.jpg

Пироженко Олександр Петрович – учитель за покликанням. Навчаючи дітей російської мови та літератури, постійно удосконалював майстерність учителя.

Працював директором восьмирічної Кривоколінської школи. Активний учасник всіх заходів. Сам гарно співає, декламує, танцює.

Промайнули 43 роки як один погожий день, і вже за плечима стала осінь у парі із зимою. Посріблила скроні, наклала карби на обличчя, стиснула обценьками душу. А душа сміється, до діла тягнеться, рветься.

Радіє своїми випускниками, бо кожен знайшов у житті свою стежину, а вісім із них працюють у Кривоколінській школі, продовжуючи справу свого вчителя.

Олександр Петрович душею не старіє, мудрим, щедрим і працьовитим залишається завжди.

У нашій школі працюють творчі люди, тому у 2004 році створений учительський КВК

/Files/images/35.jpg

Фото 2004 року

Перше змагання у КВК відбулося між двома командами нашого педагогічного колективу на День учителя

/Files/images/36.jpg

Фото 2004 року

Першоквітневий КВК (змагання між учителями та 11-класниками)

/Files/images/37.jpg

Фото 2004 року

Учительський КВК розширив поле своєї діяльності.

/Files/images/38.jpg

Фото 2005 року

Педагогічний КВК(змагання між вчителями Кривоколінської та Павлівської шкіл)

/Files/images/39.jpg

Фото 2006 року

Новорічний КВК(змагання між вчителями та старшокласниками)

/Files/images/40.jpg

Фото 2007 року

А все-таки приємно виграти в КВК у школярів!

З 1 вересня 2006 року за батьківські кошти при школі відкрито секції «Карате-до» Керівником-тренером працює Реньгач Олександр Вікторович. За короткий час занять його вихованці здобули перемогу на обласних спортивних змаганнях.

/Files/images/42.jpg

На фото 2007 року гуртківці, що займаються «Карате-до»

З 1 вересня 2007 року за кошти спонсора Мовчана Володимира Петровича розпочато роботу гуртків художнього напрямку. Гуртком хорового співу керує Баранов Віктор Григорович. Через кілька місяців занять діти виступили на районному конкурсі «Зоряний дощ» і зайняли почесне третє місце. Неодноразово виступали на шкільній і сільській сцені та у сусідніх селах. Для кожного учасника хору придбано костюм в національному стилі за кошти благодійника Мовчана Володимира Петровича.

/Files/images/43.jpg

На фото 2008 року репетиція хору під час примірки нових костюмів.

/Files/images/44.jpg

На фото 2008 року виступ хору на шкільній сцені.

/Files/images/45.jpg

На фото 2008 року керівник шкільного хору Баранов В. Г.

Хореографії навчає учнів Лелеко Віталіна Григорівна. У танцювальному гуртку чотири групи. Юні танцюристи стали улюбленцями жителів села та показали свою майстерність на районному конкурсі «Грайлива Веселка» та обласному фестивалі «Скарбничка майбуття».

/Files/images/46.jpg

1 січня 2009 року Кривоколінська школа перейменована в "Кривоколінський навчально-виховний комплекс "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Тальнівської районної ради Черкаської області.

Кiлькiсть переглядiв: 568