• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Файловий архів
• Робота з батьками
• Поради

ПАМ`ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Ваш син або ваша донька ви­росли, але вони - ваші діти. їхні помилки - це ваші безсонні ночі, гіркі сльози, відсутність радощів життя. Пам'ятайте про це, коли уникаєте спілкування з ними, за­мовчуєте проблеми, приховуєте факти, які можуть призвести до трагедії.

ВИ ЗОБОВ`ЯЗАНІ ЗНАТИ:

• 3 ким товаришує ваша дити­на, в яких компаніях буває.

• Хто її найкращий друг або по­друга.

• Де дитина буває у вільний час.

ВИ ПОВИННІ ТРИВОЖИТИСЬ, ЯКЩО ВАША ДИТИНА:

- Брутальна з вами, йде з дому, не повідомляючи вам про це.

- Бреше вам, вимагає грошей.

- Стає залежною від алкоголю.

- Перестає спілкуватися з вами й не реагує на ваші зауваження.

Пам'ятайте: з найскладнішої ситуації є вихід, треба тільки спро­бувати знайти його!

ЗАПОВІДІ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Ніколи не виховуйте дитину, будучи в поганому настрої.

2. Чітко визначте, чого саме ви вимагаєте від дитини, і поясніть їй це, а також довідайтеся, що вона думає з цього приводу.

3. Дайте дитині самостійність; виховуйте, але не контролюйте ко­жен її крок. Не підмінюйте вихо­вання опікою.

4. Краще не підказуйте гото­вого рішення, а вкажіть шляхи до нього й час від часу аналі­зуйте разом з дитиною її не­правильні та помилкові кроки до мети. .

5. Не пропустіть моменту пер­шого успіху.

6. Вчасно зробіть зауваження, відразу оцініть вчинок і зробіть па­узу - дайте усвідомити почуте.

7. Головне — оцінити вчинок, а не особистість.

8. Доторкніться до дитини й тим самим дайте ш відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, незважаючи на помилку.

9. Виховання має бути поетап­ним.

10. Вихователь повинен бути суворим, але добрим.

КОРИСНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ

• Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення й перемоги.

• Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона була вчора і якою стала сьогодні.

• Не слід постійно опікувати дитину. Будьте впевне­ні, що вона сама зможе подолати більшість труд­нощів.

• У жодному разі не лайте й не ображайте дитину, тим більше в присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки свого сина або дочки. На скарги з боку оточуючих відповідайте так: «Дякую, ми вдома обов'язково поговоримо на цю тему».

Навчіть дитину говорити про свої проблеми, щиро цікавтеся її думкою й позицією.

• Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають грунтуватися на довірі. Дитина повинна від­чувати, що її дитячі проблеми вам цікаві.

• Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.

• Ніколи не бийте дитину: це не приносить бажано­го результату, а лише робить її агресивною. Засу­джуйте не саму дитину, а її провину.

• Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забу­вайте заохочувати її, якщо вона на це заслужила. Головне — оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі — новою іграшкою або солодощами.

Учіть дитину аналізувати свої помилки.

• Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти відкрито. Пам'ятайте: дитина має право на самостійність,

Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагай­те їй розвивати свої здібності.

Не будуйте взаємини на заборонах: завжди пояс­нюйте причину й мету ваших вимог.

• Будьте терплячими до вашої дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання й ніколи не гово­ріть, що вона багато запитує.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ

1. Не навчайте того, з чим ви необізнані: для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей .

3. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те , що вона робить краще , а не гірше .Залишайте за нею право на особисті помилки, дитина володіє вмінням самостійно їх виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Бутьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості , перший показник вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовним у своїх вимогах , однак запам`ятайте: твердості у вихованні можна досягти не покараннями, а стабільністю обов'язковою для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.

7. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться розпоряджатися самі собою.

8. Виключіть зі своєї практики вислів: "Роби, якщо я наказав", змініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь". Дитина має звикнути діяти не на догоду зовнішньому розпорядженню (навіть батьківському), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для когось.

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто не задоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: " Мені ніколи її любити". Ми виховуємо своїх дітей способом свого життя, системою особистих цінностей, виховуємо своєю присутністю й відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, обстановкою в квартирі, ставленням до праці та дозвілля.

СТИЛІ ВИХОВАННЯ

Авторитарний стиль (виховання за типом «Попелюшка»)

• Усі рішення приймають батьки.

• Дитина в усьому повинна підкорятися волі бать­ків.

• Чітке виконання правил дисципліни й порядку. Мета батьків — виховання відповідальності, умін­ня додати труднощі.

• Вимагання від дитини в усіх сферах досягати успіху.

Навмисне обмеження свободи.

Наслідки

• Дитина всі частіше боїться розчаровувати батьків своїми невдачами й помилками; виникнення в дитини остраху невдачі;

• формування неадекватної самооцінки (заниженої або завищеної);

• зміна з віком характеру поводження: може виник­нути рабська покірність перед начальством, жор­стокість і агресія — щодо більш слабкого.

Гіперопіка

Прагнення батьків усе вирішувати замість дитини.

• Перебільшена увага до дитини.

• Головне місце в родині — для дитини.

Наслідки

• Дитина не привчається до самостійності й відпо­відальності;

• у дитини виникає реакція безініціативності;

• постійне очікування невдач і поразок; підвищується рівень тривожності;

• урешті-решт у дитини може виникнути комплекс неповноцінності.

Хаотичний стиль (виховання в родині зі прогнозованими емоційними реакціями батьків)

• Відсутність єдиного підходу до виховання, чітких вимог до дитини.

• Постійні зміни в настрої батьків із приводу про­блем у дитини й впливу на неї.

Наслідки

• Дитина втрачає відчуття стабільності й захисту з боку дорослих;

підвищується рівень тривожності дитини, імпуль­сивність;

виникає неадекватна самооцінка, агресивність; дитина усе менше довіряє дорослим, порушує свої обіцянки;

з віком розвивається нестабільність у міжособистісних відносинах.

Демократичний стиль (авторитетний, передбачає співробітництво батьків і дитини)

• Батьки розвивають у дитині особисту відповідаль­ність і самостійність.

• Дитина бере участь в обговоренні сімейних про­блем, прийнятті рішень.

Батьки чуйно ставляться до запитів дитини, пова­жають її думку.

• Виховання чіткої дисципліни й правил поведінки дитини.

Наслідки

У школі дитина має гарний рівень адаптації, не соро­миться запитувати про те, що не зрозуміло, комфортно почувається в будь-якому соціумі.

МОЖЛИВІ ПРИЧИНИ СКЛАДНОСТЕЙ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ

1. Дитина нездорова.

2. Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.

3. Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до підлітка (пояснять лише раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка — повторюють те саме безліч разів.

4. Дорослі не вміють зацікавити дитину нав­чальною працею як захопливою грою.

5. Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не звикла працювати).

6. Батьки надто пригнічують учня погрозами й покараннями. Не вміють своєчасно схвалити й підбадьорити маленьку людину.

7. Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.

8. Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав'язує дитині свій стиль роботи.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прик­рощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ви із цим не справляєтеся - прови­ни дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як в важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не ви тратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не на полягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Че­рез кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дити­ною, дайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «Не хвилюйся», «Ти все вмієш», «Давай поміркуємо ра­зом», «Згадай, як пояснював учитель» тощо.

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілку­вання з дитиною. У цей час найважливішими по­винні бути справи дитини.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини з'ясовуйте самі, без неї. Коли щось не вихо­дить, порадьтеся з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайде­те багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дити­ни, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їхніх обов'язків.

16. Учіть підлітка:

• цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

• правильно оцінювати свою поведінку й по­ведінку інших;

• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

17. Виховуйте:

• витримку, наполегливість, готовність переборю­вати труднощі;

• чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу.

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати зав­дання, доручення вчителів, батьків, учнівського ко­лективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй: «Доброго ранку!» - і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?».

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!».

23. Ваша дитина принесла бали за семестр. Знайдіть, за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном - у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою - у класі таких не люблять. Будь просто акуратним».

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дити­ною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить із дому, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.